Співробітники Служби безпеки України викрили в Одесі громадянина Росії, який організував механізм легалізації грошей із використанням криптовалют для подальшого перерахування їх до РФ і тимчасово окупованих територій Донбасу та анексованого Криму.
Правоохоронці встановили, що зловмисник через спеціально створені веб-ресурси та офшорні компанії створив систему нелегальної конвертації грошей, зокрема з використанням криптовалют. Серед клієнтів ділка були фізичні та юридичні особи з України та Росії. Задокументовано, що підприємець заволодів також грошима громадян США, які «відмив» переводячи їх у «біткоїни» та інші криптовалюти.
За інформацією спецслужби, громадянин РФ тривалий час проживає на території України завдяки оформленню фіктивного шлюбу. Не маючи офіційно постійного джерела доходів у нашій країні, він отримує значні прибутки від протиправної діяльності.
Під час досудового розслідування співробітники СБ України отримали дані, що зловмисник підтримує прямі особисті зв’язки з керівництвом деяких міністерств та відомств РФ, у тому числі силових, а також безпосередньо співпрацює з Головою правління Сбербанку Росії з питань побудови російської системи переказів коштів за технологією «блокчейн».
У рамках досудового слідства тривають процесуальні заходи щодо перевірки причетності вказаної особи до дій на шкоду суверенітету та територіальній цілісності України, а також встановлення інших співучасників протиправного механізму.
Прес-центр СБ України
Показ дописів із міткою СБУ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою СБУ. Показати всі дописи
понеділок, 18 грудня 2017 р.
вівторок, 5 травня 2015 р.
Мільйон справ. Які таємниці приховують архіви СБУ
Документи СБУ відкрили кілька нових сторінок в українській історії, наприклад, того, що стосується селянських повстань кінця 1920-х - початку 1930-х років. "Класичне кліше говорить про те, що українці смиренно пішли на забій і просто мільйонами вимирали, - розповідає Володимир Бірчак. - Але безліч документів підтверджує, що вони чинили опір більшовицькій політиці колективізації та Голодомору, були великі збройні виступи і повстання. Вся Східна, Центральна, Південна Україна була ними охоплена. Власне, боячись бунтующей України, Сталін і організував геноцид - Голодомор ".
Фокус відправився в архів СБУ, щоб дізнатися, як знайти інформацію про репресованих родичів, і чи допоможе відкриття архівів люстрації чиновників
Фокус відправився в архів СБУ, щоб дізнатися, як знайти інформацію про репресованих родичів, і чи допоможе відкриття архівів люстрації чиновників
пʼятниця, 20 березня 2015 р.
Документи по Майдану знищувалися за наказом екс-голови СБУ Якименка - Наливайченко
Глава Служби безпеки України часів президентства Віктора Януковича Олександр Якименко особисто віддав наказ знищити відомчі документи. Про це в інтерв'ю LB.ua розповів очільник СБУ Валентин Наливайченко.
"Якименко та його банда тут у нас, у дворі, виставили понад 20 величезних залізних сейфів - намагалися знищити вміст. У числі документів були ОРД по більшості активістів, керівників самооборони Майдану, опозиційних політиків, більше того - по їх дітям. Вдумайтеся, навіть діти були "на олівці"! Існувала реальна загроза життю цих людей. Реальна. Я не перебільшую", - заявив він. Однак, за словами Наливайченка, частина матеріалів вдалося відновити в регіонах, куди вони розсилалися по управліннях СБУ. Крім того, каже голова СБУ, є документальне підтвердження, що наказ знищити документи віддавав особисто Якименко. "Він (Якименко - ред.) jсобисто підписував наказ про те, щоб все знищити. Цей документ залишився. Знову-таки, завдяки регіональним управлінням СБУ", - зазначив глава відомства. Хто віддавав відповідне розпорядження Якименко - Віктор Янукович чи Олександр - Наливайченко відповісти не зміг. "Для цього його потрібно допитувати", - сказав глава СБУ.
Джерело: http://gazeta.ua/articles/politics/_dokumenti-po-majdanu-znischuvalisya-za-nakazom-eksgolovi-sbu-akimenka-nalivajchenko/615750
"Якименко та його банда тут у нас, у дворі, виставили понад 20 величезних залізних сейфів - намагалися знищити вміст. У числі документів були ОРД по більшості активістів, керівників самооборони Майдану, опозиційних політиків, більше того - по їх дітям. Вдумайтеся, навіть діти були "на олівці"! Існувала реальна загроза життю цих людей. Реальна. Я не перебільшую", - заявив він. Однак, за словами Наливайченка, частина матеріалів вдалося відновити в регіонах, куди вони розсилалися по управліннях СБУ. Крім того, каже голова СБУ, є документальне підтвердження, що наказ знищити документи віддавав особисто Якименко. "Він (Якименко - ред.) jсобисто підписував наказ про те, щоб все знищити. Цей документ залишився. Знову-таки, завдяки регіональним управлінням СБУ", - зазначив глава відомства. Хто віддавав відповідне розпорядження Якименко - Віктор Янукович чи Олександр - Наливайченко відповісти не зміг. "Для цього його потрібно допитувати", - сказав глава СБУ.
Джерело: http://gazeta.ua/articles/politics/_dokumenti-po-majdanu-znischuvalisya-za-nakazom-eksgolovi-sbu-akimenka-nalivajchenko/615750
СБУ злапала "адміна" кількох сепаратистських груп у соцмережах
Служба безпеки України в Житомирській області затримала адміністратора соціальних груп в інтернеті, який відкрито закликав до підтримки так званих Донецької та Луганської "народних республік". Про це йдеться в повідомленні прес-служби СБУ. "Встановлено, що місцевий житель активно розповсюджував інформаційні матеріали антиукраїнського та сепаратистського характеру з російських пропагандистських ЗМІ, зокрема, спрямованих на зрив мобілізаційних заходів унашій державі. Він також закликав надавати фінансову підтримку т. зв. ДНР і вказав реквізити банківського рахунку для перерахування коштів на створення "авіації" бойовиків", - йдеться в повідомленні. Під час обшуку квартири затриманого були вилучені два комп'ютери, за допомогою яких адмініструвалися антиукраїнські групи. Слідчі СБУ відкрили кримінальну справу за фактом сприяння терористичної діяльності організації у вигляді інформаційного забезпечення і підтримки. Як раніше повідомлялося, СБУ виявила в соцмережах близько 600 антиукраїнських груп.
Джерело: http://gazeta.ua/articles/np/_sbu-zlapala-admina-kilkoh-separatistskih-grup-u-socmerezhah/615596
Джерело: http://gazeta.ua/articles/np/_sbu-zlapala-admina-kilkoh-separatistskih-grup-u-socmerezhah/615596
СБУ почистила урядові комп’ютери від російських шпигунських програм
Служба безпеки України мінімізувала можливість витоку службових документів органів державної влади України внаслідок діяльності російських спецслужб.
Докладніше: http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=24734
Докладніше: http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=24734
ФСБ організувала кібератаку на органи української влади - СБУ
Служба безпеки України виявила та локалізувала кібератаку Російської Федерації на органи держвлади. Про це на брифінгу повідомив керівник департаменту СБУ Віталій Найда, передає "ЛІГА". За його словами, із використанням телекомунікаційного обладнання, яке знаходилося на території Російської Федерації, були спрямовані електронні листи в українські органи влади, зокрема, Міністерство закордонних справ, Міністерство оборони та Держслужбу з питань надзвичайних ситуацій України. При відкритті цих листів на комп'ютері встановлювалася шпигунська програма, яка надавала віддалений доступ до електронної поштової скриньки і теоретично могла давати доступ до всіх службових документів, які зберігалися на жорсткому диску або флеш-накопичувачі.
Координувалася і фінансувалася ця операція, за даними СБУ, 16-м і 18-м центром ФСБ РФ. Для імітації достовірності це програмне забезпечення було замасковане під офіційні листи від антитерористичного центру при СБУ і адміністрації Держприкордонслужби. "Наприклад, один із документів називався "Узагальнена довідка про оперативну обстановку на державному кордоні України за січень або лютий поточного року"", - сказав він.
Найда повідомив, що на сьогоднішній день департамент СБУ цю загрозу локалізував, можливість доступу до службових документів мінімізована.
"Разом із тим, ми впевнені, що російські спецслужби не припинять кібератаки в найближчому майбутньому. Тому СБУ підготувала детальну інструкцію та рекомендації всім органам державної влади щодо роботи з подібними електронними листами з тим, щоб унеможливити зараження інформаційних ресурсів спецслужбами Російської Федерації", - сказав він
Джерело: http://gazeta.ua/articles/np/_fsb-organizuvala-kiberataku-na-organi-ukrayinskoyi-vladi-sbu/615016
Координувалася і фінансувалася ця операція, за даними СБУ, 16-м і 18-м центром ФСБ РФ. Для імітації достовірності це програмне забезпечення було замасковане під офіційні листи від антитерористичного центру при СБУ і адміністрації Держприкордонслужби. "Наприклад, один із документів називався "Узагальнена довідка про оперативну обстановку на державному кордоні України за січень або лютий поточного року"", - сказав він.
Найда повідомив, що на сьогоднішній день департамент СБУ цю загрозу локалізував, можливість доступу до службових документів мінімізована.
"Разом із тим, ми впевнені, що російські спецслужби не припинять кібератаки в найближчому майбутньому. Тому СБУ підготувала детальну інструкцію та рекомендації всім органам державної влади щодо роботи з подібними електронними листами з тим, щоб унеможливити зараження інформаційних ресурсів спецслужбами Російської Федерації", - сказав він
Джерело: http://gazeta.ua/articles/np/_fsb-organizuvala-kiberataku-na-organi-ukrayinskoyi-vladi-sbu/615016
Спецслужби виявили російські шпигунські програми в комп'ютерах ключових українських відомств
В СБУ повідомили, що в комп'ютерах ряду українських відомств були виявлені російські програми-шпигуни.
Докладніше: http://nv.ua/ukraine/v-kompyuterah-minoborony-gschs-i-mid-obnaruzhili-rossiyskie-programmy-shpiony-38878.html
Докладніше: http://nv.ua/ukraine/v-kompyuterah-minoborony-gschs-i-mid-obnaruzhili-rossiyskie-programmy-shpiony-38878.html
пʼятниця, 13 березня 2015 р.
СБУ взяла під контроль близько 600 антиукраїнських груп у соцмережах
Служба безпеки України виявила в соціальних мережах близько 600 груп антиукраїнської спрямованості, повідомив начальник департаменту контррозвідки інформаційної безпеки СБУ Віталій Найда.
"Виявлено близько 600 антиукраїнських груп у соціальних мережах. У першу чергу мова йде про Вконтакте і Однокласників", - сказав він, пише РБК-Україна.
За його словами, яскравим прикладом антиукраїнської групи є група Антимайдан, яку координують громадяни Павло та Надія Китаєва, які зараз проживають у Криму.
"Група Антимайдан має 27 адміністраторів більшість з яких проживає на території Росії або АР Крим ... Всі антиукраїнські групи перебувають під нашим контролем, і ми перевіряємо їх діяльність", - сказав він.
Джерело: http://nv.ua/ukraine/sbu-vzyala-pod-kontrol-okolo-600-antiukrainskih-grupp-v-socsetyah-38833.html
"Виявлено близько 600 антиукраїнських груп у соціальних мережах. У першу чергу мова йде про Вконтакте і Однокласників", - сказав він, пише РБК-Україна.
За його словами, яскравим прикладом антиукраїнської групи є група Антимайдан, яку координують громадяни Павло та Надія Китаєва, які зараз проживають у Криму.
"Група Антимайдан має 27 адміністраторів більшість з яких проживає на території Росії або АР Крим ... Всі антиукраїнські групи перебувають під нашим контролем, і ми перевіряємо їх діяльність", - сказав він.
Джерело: http://nv.ua/ukraine/sbu-vzyala-pod-kontrol-okolo-600-antiukrainskih-grupp-v-socsetyah-38833.html
У Дніпропетровську затримали чергового ворожого агента. ВІДЕО
У Дніпропетровську співробітники СБУ затримали місцевого жителя, підозрюваного в підготовці терактів. Про це сьогодні повідомляє прес-служба СБУ. За словами затриманого, в серпні 2014 його завербували через соцмережу представники проросійської організації, яку курують спецслужби РФ. Жителю Дніпропетровська запропонували за гроші стати координатором цього «руху» в Днепрпетровську, вчиняти дії, спрямовані на розгойдування обстановки в регіоні.
Докладніше: http://sprotyv.info/node/14451
Докладніше: http://sprotyv.info/node/14451
Свідок у Лондоні заявив, що про зв’язок Путіна з наркоторгівлею дізнався з розмови Кучми і голови СБУ
Колишній офіцер КДБ Юрій Швець на слуханнях у справі про вбивство Олександра Литвиненка у Лондоні повідомив, що про причетність Володимира Путіна до відмивання грошей колумбійського наркокартеля дізнався з розмови президента України Леоніда Кучми з головою СБУ Леонідом Деркачем. Про це повідомляє Російська служба Бі-бі-сі. Ідеться про згадуване на слуханнях досьє на Віктора Іванова, нинішнього директора Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків та одного з довірених осіб президента Росії Володимира Путіна, повідомляє Російська служба Бі-бі-сі. Цей документ було складено Юрієм Швецем у вересні 2006 року на замовлення Олександра Литвиненка для компанії Titon. Швець стверджує, що включив в це досьє інформацію про зв'язки Путіна та Іванова з так званим Тамбовським угрупуванням, яке в 90-х роках займалось наркоторгівлею і відмиванням грошей одного з колумбійських наркокартелів. На думку Швеця, це досьє не тільки стало причиною зриву важливої ??комерційної угоди, від якої Віктор Іванов, нібито, планував особисто отримати 10-15 млн доларів у вигляді «відкату», але й могло серйозно потурбувати самого Володимира Путіна. Адвокат вдови Литвиненка Бен Еммерсон зачитав уривок з досьє на Віктора Іванова: «Це був дивний час. Іванов, голова управління ФСБ по боротьбі з контрабандою, співпрацював з Тамбовським ОЗУ в спробі отримати контроль над морським портом Петербурга. Порт використовувався гангстерами для контрабанди колумбійських наркотиків до Європи. Путін, який працював тоді в адміністрації міста, був консультантом у компанії SPAG, яка, за наявною інформацією, займалася відмиванням грошей колумбійського наркокартеля в Петербурзі. Кумарін, лідер Тамбовської ОЗУ, входив до ради директорів однієї з дочірніх компаній SPAG». Швець повідомив, що про можливу причетність Путіна до наркоторгівлі він почув з прослуханих ним розмов Кучми зі співробітниками Служби безпеки України. «Це була доповідь
української служби безпеки СБУ президенту Кучмі, і так, це була секретна доповідь. Вона була усною: глава СБУ Деркач доповів про документи, які СБУ отримала в Європі і які демонстрували, що Путін мав відношення до і SPAG, щодо якої в Німеччині та Ліхтенштейні проводилося розслідування про її зв'язки з відмиванням грошей для колумбійського наркокартеля», – повідомив Швець. Цю розмову він прослухав у ході вивчення так званих плівок майора Мельниченка – даних прослуховування Леоніда Кучми. У 2002 році Швецю замовили роботу по текстовій розшифровці цих «плівок», роботу оплачував нині покійний Борис Березовський. Юрій Швець – у минулому кадровий офіцер КДБ, випускник Інституту зовнішньої розвідки імені Андропова, який працював у 80-х роках резидентом в США і звільнився зі служби в 1990 році. У 1993 році він емігрував до США і з 1997 року працює у сфері «дью ділідженс» – збору інформації та оцінки комерційних ризиків для компаній, що збиралися вести бізнес в Росії. Олександр Литвиненко помер 23 листопада 2006 в лікарні Університетського коледжу Лондона від отруєння радіоактивною речовиною полоній-210, доданою, як вважають британські спецслужби, в чай, який Литвиненко випив під час зустрічі з колишніми співробітниками ФСБ Андрієм Луговим (нині депутат Держдуми від ЛДПР) і Дмитром Ковтуном.
Джерело: http://nashigroshi.org/2015/03/13/svidok-u-londoni-zayavyv-scho-pro-zvyazok-putina-z-narkotorhivleyu-diznavsya-z-rozmovy-kuchmy-i-holovy-sbu/
української служби безпеки СБУ президенту Кучмі, і так, це була секретна доповідь. Вона була усною: глава СБУ Деркач доповів про документи, які СБУ отримала в Європі і які демонстрували, що Путін мав відношення до і SPAG, щодо якої в Німеччині та Ліхтенштейні проводилося розслідування про її зв'язки з відмиванням грошей для колумбійського наркокартеля», – повідомив Швець. Цю розмову він прослухав у ході вивчення так званих плівок майора Мельниченка – даних прослуховування Леоніда Кучми. У 2002 році Швецю замовили роботу по текстовій розшифровці цих «плівок», роботу оплачував нині покійний Борис Березовський. Юрій Швець – у минулому кадровий офіцер КДБ, випускник Інституту зовнішньої розвідки імені Андропова, який працював у 80-х роках резидентом в США і звільнився зі служби в 1990 році. У 1993 році він емігрував до США і з 1997 року працює у сфері «дью ділідженс» – збору інформації та оцінки комерційних ризиків для компаній, що збиралися вести бізнес в Росії. Олександр Литвиненко помер 23 листопада 2006 в лікарні Університетського коледжу Лондона від отруєння радіоактивною речовиною полоній-210, доданою, як вважають британські спецслужби, в чай, який Литвиненко випив під час зустрічі з колишніми співробітниками ФСБ Андрієм Луговим (нині депутат Держдуми від ЛДПР) і Дмитром Ковтуном.
Джерело: http://nashigroshi.org/2015/03/13/svidok-u-londoni-zayavyv-scho-pro-zvyazok-putina-z-narkotorhivleyu-diznavsya-z-rozmovy-kuchmy-i-holovy-sbu/
середа, 11 березня 2015 р.
Суд відпустив СБУшника, який відкрив двері Донецького аеропорту терористам
Суд повернув прокуратурі справу про обвинувачення та скасував рішення про арешт екс-співробітника СБУ, який впустив в Донецький аеропорт бойовиків навесні 2014 року. Про це повідомили уГенпрокуратурі, передає "Українська правда". Згідно з повідомленням, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2015 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо Главури О.В. скасовано. Водночас, у повідомленні зазначається, "виконання вказаного рішення на органи прокуратури не покладалося". У Генпрокуратурі не відповіли на питання, чи означає це, що він досі залишається під вартою і де саме перебуває обвинувачений, зазначивши, що "Генпрокуратура не є розпорядником стосовно запитуваної інформації". Крім того, згідно з повідомленням, обвинувальний акт за підозрою Главури повернуто прокурору на підставі ч 3 статті 314 КПК України. Як відомо, уніч на 26 травня на територію Донецького аеропорту увірвалися озброєні бойовики з вимогою вивести українських військових з території аеропорту. 27 травня українські силовики взяли під контроль аеропорт. На початку листопада стало відомо, що бойовиків впустив колишній співробітник СБУ в Донецькій області. Використовуючи власну магнітну картку, він забезпечив безперешкодне проникнення до адміністративної будівлі Донецького аеропорту. В листопаді СБУ затримала екс-співробітника спецслужб. СБУ здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо Главури, 12 листопада до Генпрокуратури було направлено обвинувальний акт. Того ж дня обвинувальний акт затверджено прокурором та направлено до суду.
Джерело: http://gazeta.ua/articles/np/_sud-vidpustiv-sbushnika-yakij-vidkriv-dveri-doneckogo-aeroportu-teroristam/614497
Джерело: http://gazeta.ua/articles/np/_sud-vidpustiv-sbushnika-yakij-vidkriv-dveri-doneckogo-aeroportu-teroristam/614497
В Україні пропонують розсекретити архіви Радянського Союзу
У пошуках минулого мені довелось працювати у багатьох архівах України. Кілька років тому я почав цікавитись історією своєї сім’ї. І якщо у приватних справах особливих проблем дослідити документи не виникало, то як дослідник я мав їх чимало. Насправді, усі архіви у нас різні і дуже багато залежить від людського фактора. На жаль, стан наших фондів не найкращий, бракує обладнання, робочих рук тощо. Після останніх політичних змін в Україні, режим доступу до архівів дещо лібералізувався. Але проблеми залишаються – є архівісти, які воліють не надавати документи, навіть якщо це порушує законодавство, – розповідає Павло Подобєд, керівник благодійного фонду «Героїка».
Навіть після 23 років незалежності, українські правоохоронні органи активно бережуть архіви репресивних органів давно неіснуючої держави. Шлях масового відкриття архівів про злочини тоталітарних режимів, який Європа пройшла ще на початку 1990-х років, Україна лише починає. За словами істориків та громадських діячів, без належного розкриття усіх архівів УРСР не можлива остаточна декомунізація України, а отже і її рух вперед.
Право на правду
Львів’янка Оксана з дитинства знає, що дідусь загинув десь далеко на півночі. Його забрали до страшної в’язниці, коли її тато був ще зовсім маленьким. Молодій дружині та сину вояка Української повстанської армії дивом вдалось врятуватись. Оксана згадує: історію діда розповідали пошепки і на кухні. Хизуватись тим, що ти родич людини, до якої приклеїли лейбу «зрадник держави», за часів Радянського Союзу було небезпечно. Кілька десятиліть родина не знала, що сталось з чоловіком на далекому Сахаліні і тільки на початку 1990-х їм повідомили, що його вбили при спробі втечі ще наприкінці 1940-х. Однак без жодних подробиць.
– Мені дуже цікаво дізнатись його історію. Цікаво, як його заарештували, скільки часу він пробув у в’язниці і зрештою як загинув. Я думала, що процес розкриття архівів вже давно би мав закінчитись і мала надію, що документи будуть у вільному доступі. Тому не поспішала. Але, мабуть, все буде не так швидко. Думаю, треба буде таки писати запити у різні органи і шукати, де ж є справа дідуся, – говорить львів’янка
У схожій ситуації нині тисячі українців, які не знають долі своїх рідних. Відповідно до указу Президента України від січня 2009 року мали бути розсекречені документи, що стосуються Голодомору, українського визвольного руху та репресій. Однак на практиці це не завжди так – багато залежить від того, чи захоче працівник архіву надати справу, чи ні.
За словами істориків, доки закриті архіви, дуже складно говорити не лише про справедливість для сімей, але й про комплексні історичні дослідження та аналіз подій того часу.
– У розвинених демократичних державах є засадничий принцип: громадський інтерес до інформації повинен мати перевагу перед будь-якими обмеженнями. Це діє щодо будь-якої інформації, але зокрема і ретроспективної – тої, що стосується нашого минулого. Рада Європи 13 липня 2000 року прийняла рекомендації країнам-членам щодо доступу до архівів. Одне з найважливішого: жодна країна не може вважатись демократичною, якщо вона не забезпечила своїм громадянам доступ до інформації про своє минуле. Подолання тоталітарної спадщини абсолютно неможливе без відкритого доступу до архівів, які розповідають про його функціонування. Після падіння режимів було чимало конференцій, де вирішували, що робити з архівами. Одна з головних рекомендацій: записи репресивних органів повинні бути передані під контроль нових демократичних органів влади, – говорить кандидат історичних наук, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Експерти наполягають – Україна повинна нарешті перестати захищати права тих, хто винен у масових порушеннях прав людини і стати на захист жертв.
– Коли ми говоримо про архіви, маємо пам’ятати, що говоримо не про документи, карти чи будинки, ми говоримо про базові права – право на свободу слова та вираження. Звісно, є і право на повагу до приватного життя, але навіть у цьому випадку винятками є інформація, що має суспільну вагу. Це важливо, бо коли ми говоримо про документи колишніх спецслужб, це документи, які з одного боку містять приватну інформацію, але вони і становлять значний суспільний інтерес, бо свідчить про злочини, про репресії, які відбувались проти громадян колишнього СРСР, – переконаний юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.
Польща та Балтія як зразок
За словами Володимира В’ятровича, найкраще вдалось зберегти архіви колишніх репресивних органів у Польщі – загалом 87 км полиць.
– У різних країнах по-різному вдалось врятувати ці документи. Там де відбулись оксамитові революції, це вдалось зробити краще, а де ні – дещо повільніше і спецслужбам вдалось знищити частину документів. Далі були спеціальні законодавчі акти, які регулювали роботу з цими архівами. Перший закон прийняли у Німеччині у грудні 1991 року. Основне, що об’єднує усі закони – пріоритет права жертви над правами осіб, які працювали на режим. При цьому жертва має право тимчасово обмежити доступ до інформації про себе, а злочинець – ні. Повний доступ до архівів мали родичі, дослідники і журналісти, – говорить Володимир В’ятрович.
За словами в. о. директора Центру досліджень визвольного руху, експерта Реанімаційного пакету реформ Андрія Когута, у політиці відкриття архівів Україна з одного боку втратила багато часу, а з іншого – має шанс зробити це швидко та якісно. Адже не потрібно вигадувати велосипед, а лише мудро скористатись досвідом європейських країн. Найближчим, на думку Андрія Когута, для України міг би бути досвід Польщі, Чехії, а також країн Балтії.
– У Польщі, як і у всіх країнах Центрально-Східної Європи усі архіви комуністичної міліції та спецслужб є відкритими. Їх забрали від існуючих правоохоронних органів і або створили нову структуру, або передали інститутам нацпам’яті. Принцип відкритості архівів там працює на ділі, а не на словах. Орієнтуватись у нашій роботі також вартувало би на країни Балтії, які серед пострадянських країн зуміли дуже швидко і якісно подолати радянський спадок і рухатись вперед, – говорить Андрій Когут.
На грані втрати
За інформацією експертів Центру досліджень визвольного руху, які підготували Концепцію забезпечення відкритого доступу до документів з архівів комуністичних спецслужб, вирішити архівне питання потрібно якнайшвидше, адже існує загроза ще й фізичної втрати документів. Від українських полонених, які утримувалися російськими окупаційними військами в Донецьку, відомо, що їх розміщували на пустих полицях архіву СБУ в Донецьку. Доля цих документів до кінця не відома, і якщо, можливо, сучасні документи було вивезено в Росію, то історичні матеріали напевне було знищено або розкрадено.
– Нам треба фізично забрати архіви з тих приміщень, де вони зараз зберігаються. Це архіви МВС, СБУ та служби зовнішньої розвідки. І почати їх наукове опрацювання та надати доступ громадян України про злочини проти прав людини. Має йтися про всі документи до грудня 1991 року. Зрештою те, що вони нині зберігаються у правоохоронців, створює загрозливий ефект спадкоємності – ніби сучасне СБУ є нащадками КГБ, а міліція – нащадком тодішньої репресивної міліції. Це дуже контрастує з запевненнями, що ми будуватимемо ці служби на європейських засадах відкритості. Треба нарешті визначитись, що ж ми насправді робимо, – переконаний Андрій Когут.
Екперти вже підготували зміни до законів України, які дозволять змінити підходи у розкритті документів та нарешті створити один великий публічний архів.
– Це не легко і потребує витрат, але з досвіду законів про доступ до публічної інформації: коли з’являється закон, з’являються і гроші. Звісно, не одразу. Але якщо нічого не робити, нічого не зміниться. Переконаний, нинішній збройний конфлікт в Україні – це теж наслідок того, що довгий час архіви були закриті, – переконаний Ігор Розкладай.
А от наступним кроком після передачі архівів, експерти кажуть, треба зайнятись їх оцифруванням. До прикладу, Польща щороку оцифровує до 5 млн документів. До речі, Центр досліджень визвольного руху щоразу поповнює колекцію свого Електронного архіву avr.org.ua – вже сьогодні онлайн доступні понад 20 тисяч документів з архівів КГБ, матеріалів ОУН та УПА.
– Важливо буде оцифрувати усі документи, щоб архіви були доступні не лише дослідникам, але і громадськості. Це стосується усіх архівів: тих які зараз у структурі Міністерства внутрішніх справ, а також аудіо- та відеоархівів, які нині є в державних установах та приватних компаніях. Коли ми говоримо про реформування галузі культури, говоримо про зміну законодавства і те, що архівна справа має синхронізуватись з європейськими стандартами, – підсумовує голова комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України Микола Княжицький.
Мирослава Іваник
Джерело: http://www.polukr.net/uk/blog/2015/03/archiwna-sprawa-v-ukraini-proonujut-posekretiti-archivi-riadianskovo-sojuzu/
Навіть після 23 років незалежності, українські правоохоронні органи активно бережуть архіви репресивних органів давно неіснуючої держави. Шлях масового відкриття архівів про злочини тоталітарних режимів, який Європа пройшла ще на початку 1990-х років, Україна лише починає. За словами істориків та громадських діячів, без належного розкриття усіх архівів УРСР не можлива остаточна декомунізація України, а отже і її рух вперед.
Право на правду
Львів’янка Оксана з дитинства знає, що дідусь загинув десь далеко на півночі. Його забрали до страшної в’язниці, коли її тато був ще зовсім маленьким. Молодій дружині та сину вояка Української повстанської армії дивом вдалось врятуватись. Оксана згадує: історію діда розповідали пошепки і на кухні. Хизуватись тим, що ти родич людини, до якої приклеїли лейбу «зрадник держави», за часів Радянського Союзу було небезпечно. Кілька десятиліть родина не знала, що сталось з чоловіком на далекому Сахаліні і тільки на початку 1990-х їм повідомили, що його вбили при спробі втечі ще наприкінці 1940-х. Однак без жодних подробиць.
– Мені дуже цікаво дізнатись його історію. Цікаво, як його заарештували, скільки часу він пробув у в’язниці і зрештою як загинув. Я думала, що процес розкриття архівів вже давно би мав закінчитись і мала надію, що документи будуть у вільному доступі. Тому не поспішала. Але, мабуть, все буде не так швидко. Думаю, треба буде таки писати запити у різні органи і шукати, де ж є справа дідуся, – говорить львів’янка
У схожій ситуації нині тисячі українців, які не знають долі своїх рідних. Відповідно до указу Президента України від січня 2009 року мали бути розсекречені документи, що стосуються Голодомору, українського визвольного руху та репресій. Однак на практиці це не завжди так – багато залежить від того, чи захоче працівник архіву надати справу, чи ні.
За словами істориків, доки закриті архіви, дуже складно говорити не лише про справедливість для сімей, але й про комплексні історичні дослідження та аналіз подій того часу.
– У розвинених демократичних державах є засадничий принцип: громадський інтерес до інформації повинен мати перевагу перед будь-якими обмеженнями. Це діє щодо будь-якої інформації, але зокрема і ретроспективної – тої, що стосується нашого минулого. Рада Європи 13 липня 2000 року прийняла рекомендації країнам-членам щодо доступу до архівів. Одне з найважливішого: жодна країна не може вважатись демократичною, якщо вона не забезпечила своїм громадянам доступ до інформації про своє минуле. Подолання тоталітарної спадщини абсолютно неможливе без відкритого доступу до архівів, які розповідають про його функціонування. Після падіння режимів було чимало конференцій, де вирішували, що робити з архівами. Одна з головних рекомендацій: записи репресивних органів повинні бути передані під контроль нових демократичних органів влади, – говорить кандидат історичних наук, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Експерти наполягають – Україна повинна нарешті перестати захищати права тих, хто винен у масових порушеннях прав людини і стати на захист жертв.
– Коли ми говоримо про архіви, маємо пам’ятати, що говоримо не про документи, карти чи будинки, ми говоримо про базові права – право на свободу слова та вираження. Звісно, є і право на повагу до приватного життя, але навіть у цьому випадку винятками є інформація, що має суспільну вагу. Це важливо, бо коли ми говоримо про документи колишніх спецслужб, це документи, які з одного боку містять приватну інформацію, але вони і становлять значний суспільний інтерес, бо свідчить про злочини, про репресії, які відбувались проти громадян колишнього СРСР, – переконаний юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.
Польща та Балтія як зразок
За словами Володимира В’ятровича, найкраще вдалось зберегти архіви колишніх репресивних органів у Польщі – загалом 87 км полиць.
– У різних країнах по-різному вдалось врятувати ці документи. Там де відбулись оксамитові революції, це вдалось зробити краще, а де ні – дещо повільніше і спецслужбам вдалось знищити частину документів. Далі були спеціальні законодавчі акти, які регулювали роботу з цими архівами. Перший закон прийняли у Німеччині у грудні 1991 року. Основне, що об’єднує усі закони – пріоритет права жертви над правами осіб, які працювали на режим. При цьому жертва має право тимчасово обмежити доступ до інформації про себе, а злочинець – ні. Повний доступ до архівів мали родичі, дослідники і журналісти, – говорить Володимир В’ятрович.
За словами в. о. директора Центру досліджень визвольного руху, експерта Реанімаційного пакету реформ Андрія Когута, у політиці відкриття архівів Україна з одного боку втратила багато часу, а з іншого – має шанс зробити це швидко та якісно. Адже не потрібно вигадувати велосипед, а лише мудро скористатись досвідом європейських країн. Найближчим, на думку Андрія Когута, для України міг би бути досвід Польщі, Чехії, а також країн Балтії.
– У Польщі, як і у всіх країнах Центрально-Східної Європи усі архіви комуністичної міліції та спецслужб є відкритими. Їх забрали від існуючих правоохоронних органів і або створили нову структуру, або передали інститутам нацпам’яті. Принцип відкритості архівів там працює на ділі, а не на словах. Орієнтуватись у нашій роботі також вартувало би на країни Балтії, які серед пострадянських країн зуміли дуже швидко і якісно подолати радянський спадок і рухатись вперед, – говорить Андрій Когут.
На грані втрати
За інформацією експертів Центру досліджень визвольного руху, які підготували Концепцію забезпечення відкритого доступу до документів з архівів комуністичних спецслужб, вирішити архівне питання потрібно якнайшвидше, адже існує загроза ще й фізичної втрати документів. Від українських полонених, які утримувалися російськими окупаційними військами в Донецьку, відомо, що їх розміщували на пустих полицях архіву СБУ в Донецьку. Доля цих документів до кінця не відома, і якщо, можливо, сучасні документи було вивезено в Росію, то історичні матеріали напевне було знищено або розкрадено.
– Нам треба фізично забрати архіви з тих приміщень, де вони зараз зберігаються. Це архіви МВС, СБУ та служби зовнішньої розвідки. І почати їх наукове опрацювання та надати доступ громадян України про злочини проти прав людини. Має йтися про всі документи до грудня 1991 року. Зрештою те, що вони нині зберігаються у правоохоронців, створює загрозливий ефект спадкоємності – ніби сучасне СБУ є нащадками КГБ, а міліція – нащадком тодішньої репресивної міліції. Це дуже контрастує з запевненнями, що ми будуватимемо ці служби на європейських засадах відкритості. Треба нарешті визначитись, що ж ми насправді робимо, – переконаний Андрій Когут.
Екперти вже підготували зміни до законів України, які дозволять змінити підходи у розкритті документів та нарешті створити один великий публічний архів.
– Це не легко і потребує витрат, але з досвіду законів про доступ до публічної інформації: коли з’являється закон, з’являються і гроші. Звісно, не одразу. Але якщо нічого не робити, нічого не зміниться. Переконаний, нинішній збройний конфлікт в Україні – це теж наслідок того, що довгий час архіви були закриті, – переконаний Ігор Розкладай.
А от наступним кроком після передачі архівів, експерти кажуть, треба зайнятись їх оцифруванням. До прикладу, Польща щороку оцифровує до 5 млн документів. До речі, Центр досліджень визвольного руху щоразу поповнює колекцію свого Електронного архіву avr.org.ua – вже сьогодні онлайн доступні понад 20 тисяч документів з архівів КГБ, матеріалів ОУН та УПА.
– Важливо буде оцифрувати усі документи, щоб архіви були доступні не лише дослідникам, але і громадськості. Це стосується усіх архівів: тих які зараз у структурі Міністерства внутрішніх справ, а також аудіо- та відеоархівів, які нині є в державних установах та приватних компаніях. Коли ми говоримо про реформування галузі культури, говоримо про зміну законодавства і те, що архівна справа має синхронізуватись з європейськими стандартами, – підсумовує голова комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України Микола Княжицький.
Мирослава Іваник
Джерело: http://www.polukr.net/uk/blog/2015/03/archiwna-sprawa-v-ukraini-proonujut-posekretiti-archivi-riadianskovo-sojuzu/
Підписатися на:
Дописи
(
Atom
)