НАТО незабаром розпочне реалізацію другої частини допомоги Україні з кібербезпеки

НАТО завершило першу фазу надання допомоги Україні з кібербезпеки у межах трастового фонду і завершує планування другої фази. Про це сьогодні сказав голова представництва НАТО в Україні Александер Вінніков під час круглого столу "Україна - НАТО. Рік зближення та інтеграції. Плани, очікування та підсумки взаємодії", передає кореспондент УНН.

"Трастовий фонд з кібербезпеки. Тут НАТО допомогло Україні сформувати центр з управління кіберінцидентами для того, щоб відстежувати такі інциденти і краще захищатися проти таких атак. І перша фаза цього трастового фонду була завершена. І планування для другої стадії зараз переходить у фінальну стадію", — розповів він.

Як повідомляв УНН, членство України в НАТО залежить від виконання поставлених завдань як у сфері оборони та безпеки, політичного й економічного розвитку, а також політичного рішення країн-учасниць Альянсу.

Джерело: УНН

14 грудня 2017 року

Комітет у закордонних справах Палати представників розглянув та рекомендував до схвалення проект “Закону 2017 року про співпрацю з Україною з питань кібер-безпеки”.

Законопроект визначає, що політикою США є надання допомоги Урядові України в удосконаленні власної стратегії кібер-безпеки, зокрема, на таких напрямах, як:

• встановлення найбільш сучасних безпекових оновлень на комп’ютерах органів державної влади, у тому числі систем програмного захисту, спрямованих на захист об’єктів критичної інфраструктури України;
• зменшення залежності України від російських технологій;
• сприяння розширенню участі України у програмах обміну інформацією, що пов’язана з проблематикою кібер-безпеки, та міжнародних зусиллях з протидії кібер-загрозам, а також розбудові нашою країною власних спроможностей у сфері кібер-безпеки.

 У документі підтверджується відданість Сполучених Штатів Хартії про стратегічне партнерство між Україною та США, Будапештському меморандуму про гарантії безпеки, підтримці співробітництва нашої держави з НАТО.

Реалізація даної законодавчої ініціативи стане важливим внеском у боротьбу України з гібридною війною РФ, що триває і складовою якої є здійснення кібер-атак проти нашої держави. Співавторами документа виступили члени Конгресового українського косусу, конгресмен-демократ Б.Бойл та конгресмен-республіканець Б.Фітцпатрик.

Джерело: Посольство України в США

Стало відомо про тіньові схеми збагачення в агробізнесі.

Великі агробізнесмени розповіли, хто доїв сільське господарство при Януковичі і хто доїть зараз.

Аграрний сектор України - єдина ніша, яка викликає в експертів та уряду прилив оптимізму. Навіть в умовах війни і політичної турбулентності в 2014 році прибуток від реалізації сільгосппродукції в порівнянні з 2013-м зросла втричі - до 34,5 млрд грн. Обсяги агровиробництва збільшилися на 4%.

Президент Петро Порошенко в кінці березня назвав аграріїв локомотивом експортної виручки і закликав всю вертикаль влади забезпечити трудівникам села теплий інвестклімат.

Докладніше:  http://nv.ua/publications/troe-v-lodke-krupnye-agrobiznesmeny-o-korrupcii-v-selskom-hozyaystve-pri-yanukoviche-i-seychas-43314.html

Дуже цікаве і непросте розслідування земельної афери у місті Бровари Київської області, або Як москалі "спалили контору".

Непублічний бізнесмен. Власник невеликого, але динамічного банку, великого мережі побутової техніки, найбільшого в Україні торгівельного центру і значних земельних, колись державних угідь. Яким чином наближені до так званої "сім'ї" Януковича бізнесмени досі збагачуються в Україні і які родинні зв’язки, зокрема із керівництвом російського уряду можуть їм у цьому сприяти? З’ясовувала Тетяна Шустрова.

Додатково можна почитати авторську колонку на сайті "Маєш Право Знати"

Мало кому відомо, що при мінімальних окладах можна отримувати нелімітовані обсяги премій. Чиновники КМДА виписують собі щомісячні премії по 20 тис. гривень

Народний депутат, заступник голови бюджетної комісії Олександр Вовченко опублікував у себе на сторінці в Facebook офіційну інформацію про премії чиновників КМДА.

За словами Вовченка, в березні він звернувся з депутатськими запитами в усі департаменти КМДА, щоб розкрили інформацію про премії та інші виплати (крім зарплат і надбавок) директорів департаментів та їхніх заступників.

“Мало кому відомо, що при мінімальних окладах можна отримувати нелімітовані обсяги премій. Незважаючи на численні відписки, вже вдалося отримати три відповіді з конкретними цифрами. Поки абсолютними рекордсменами є керівники Департаменту комунальної власності: призначений 5.11.2014 року директор тільки за два неповні місяці минулого року отримав премій на більш ніж 25 тис. грн. Його заступники синхронно отримали в жовтні близько 10 тис. грн. соціальної допомоги кожен, а в грудні премії керівників департаменту досягали в середньому по 22 тис. грн”, – пише депутат.

“Напевно, за вагомі перемоги в поліпшенні якості житлово-комунальних послуг виписали собі премії керівники департаменту ЖКГ. Щомісяця вони додатково отримували по 2-5 тис. нрн., а Новий рік зустрічали з шиком – у грудні на додачу до зарплат і надбавок мали в середньому по 10 тис. грн.! З іншого боку, керівництво Департаменту культури також отримувало премії та доплати, але розміри їх значно скромніші – від 290 до 6018 грн. І це при тому, що в Департаменті культури працює багато вчених, які отримують доплати за наукові ступені”, – додав Вовченко.

“Я не проти високих премій чиновників, керівників комунальних підприємств, якщо ці топ-менеджери дійсно показують переконливі результати роботи – заробляють гроші в бюджет міста або економлять їх. Але ж найбільші премії отримують у Департаменті комунальної власності, який неодноразово виносив на сесію сумнівні рішення про здачу в оренду і жодного разу не зміг залучити більше одного претендента на конкурс з оренди комунального майна! Думаєте, це через виконання плану надходжень до бюджету? Ні! Основні бюджетні статті, за наповнення яких відповідає Департамент – надходження від орендної плати та доходи від відчуження майна – в 2014 році недовиконані!”, – обурюється депутат.

Джерело: http://news.finance.ua/ua/news/~/348336

Рада відкрила доступ до архівів репресивних органів СРСР

Верховна Рада ухвалила урядовий закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років (№ 2540).

Як передає кореспондент УНІАН, за це рішення проголосував 261 народний депутат із 320 зареєстрованих у сесійній залі.

У законі під репресивними органами розуміються, зокрема Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, Верховний Суд, Верховний касаційний суд, Верховний касаційний трибунал.

Згідно з законом, держава гарантує право кожного на доступ до архівної інформації репресивних органів. Держава забезпечує оцифрування носіїв архівної інформації репресивних органів і вживає заходів для забезпечення пошуку й отримання архівної інформації репресивних органів, що зберігається у відповідних установах іноземних держав.

Законом передбачено забезпечення відкритості архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, створення механізмів реалізації права кожного на доступ до такої архівної інформації шляхом: визначення поняття репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, визначення режиму доступу до зазначеної архівної інформації, встановлення виключного переліку підстав обмеження доступу до такої архівної інформації, встановлення відповідальності за необґрунтоване віднесення такої архівної інформації до інформації з обмеженим доступом, її ненадання, неправомірної відмови у наданні, неповне надання архівної інформації тощо.

Закон передбачає також передачу документів та інших носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років до спеціалізованого галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті з архівних підрозділів сучасних правоохоронних органів та спецслужб України з метою звільнення останніх від здійснення непередбачених законодавством України функцій.

Відповідний законопроект зареєстровано за №2540.

Джерело: http://www.unian.ua/politics/1065525-rada-vidkrila-dostup-do-arhiviv-represivnih-organiv-srsr.html

Як працює оновлена Генпрокуратура.

"Проаналізували чинне законодавство, інвентаризували наші можливості, зіставивши - зрозуміли, як можна домагатися арешту рахунків і майна, що перебуває закордоном. В рамках однієї справи - поекспериментували. У нас вийшло. Сьогодні вже можна сказати: за цією схемою арештована яхта Шепелєва, плюс - його рахунки в Канаді і - ще на 40 мільйонів - у Швейцарії.
Як виявилося, це зовсім нескладно. Продовжуємо працювати далі. "

Докладніше: http://lb.ua/news/2015/04/09/301451_viktor_shokin_komandu_strelyat.html

В Україні вже майже 700 мільйонерів.

Протягом перших трьох місяців поточного року громадянами України було подано майже 194 тис. декларацій про майновий стан і доходи, доходи більше 1 млн грн вказали 683 людини. Про це повідомили в прес-службі Державної фіскальної служби. "Станом на 1 квітня 2015 року дохід понад 1 млн грн задекларували 683 громадянина, що на 3% більше, ніж за аналогічний період минулого року", - йдеться в повідомленні. Загальна сума задекларованих доходів склала 13,8 млрд грн, що на 18% більше, ніж в 2014 р. Найбільшу кількість декларацій подали в Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській і Харківській областях. Істотно підвищився рівень декларування доходів громадян у Кіровоградській, Сумській та Полтавській областях. "За видами доходів всього громадянами декларувалися доходи від заробітної плати (4,2 млрд грн), від успадкованого чи отриманого у дарунок майна (3,7 млрд грн), інші доходи (3,5 млрд грн) та від продажу нерухомого (рухомого) майна (1,1 млрд грн)", - зазначили в ДФС. Правом на отримання податкової знижки скористалися понад 53 тис. осіб, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню, становить 71,9 млн грн. Нагадаємо, на початку березня цього року ДФС нарахувала в Україні 258 мільйонерів.

Джерело: http://gazeta.ua/articles/economics/_v-ukrayini-vzhe-majzhe-700-miljoneriv/619824

Короткий і цікавий огляд можливих схем розкрадання у державних підприємствах.

Можна тримати депозити в дрібних пов’язаних банках. Приватна фірма директора може отримати кредит під заставу цього депозиту, потім його не віддати і депозит забере банк, пише директор CFA Ukraine Олексій Соболев. Матеріал буде корисним для роздумів слідчим різноманітних правоохоронних органів, журналістам, що досліджують корупцію та економічні злочини, широкій громадськості.

Докладніше на сайті Кулуар в перекладі Сергія Клімовича.

Про користь неспростовних доказів: З Клюєва не зніматимуть недоторканність, бо в ГПУ немає доказів його вини

Генеральна прокуратура не знайшла достатніх доказів для зняття депутатської недоторканності і притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Сергія Клюєва. Про це у своєму "Фейсбуці" повідомив народний депутат України Мустафа Найєм з посиланням на відповідь ГПУ. "Генеральна прокуратура не знайшла достатніх доказів для зняття депутатської недоторканності і притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Сергія Клюєва. Принаймні, поки не знайшла перевірка триває", - написав нардеп. За його інформацією, це звернення було підготовлене ще в часи генерального прокурора Віталія
Яреми, однак наступнику Віктору Шокіну відповідні документи матеріали передані не були. Водночас у відповіді ГПУ на депутатський запит Найєма зазначається, що Клюєв є фігурантом низки кримінальних справ, які перебувають на стадії розслідування. Як відомо, Андрія Клюєва підозрюють в участі в розгоні студентів 30 листопада в 2013 році. На той час він обіймав посаду голови РНБО. Сам Клюєв це заперечує.

Джерело: http://gazeta.ua/articles/politics/_z-klyuyeva-ne-znimatimut-nedotorkannist-bo-v-gpu-nemaye-dokaziv-jogo-vini/614954

185 бійців не можуть отримати протези через корупцію

185 українських бійців потребують протезування. Та вони не можуть отримати якісні протези через процедуру сертифікації комплектуючих. Така схема містить корупційну складову. Про це заявила експертна група з питань протезування Громадської ради при Фонді соціального захисту інвалідів. "Міністерство соціальної політики зобов'язує всі підприємства, які завозять комплектуючі для протезів, проходити сертифікацію. Ця процедура - незаконна, вона обмежує варіанти комплектації і лобіює інтереси певних протезних організацій, - стверджує голова експертної групи Олексій Краснощоков. - Ми ще в грудні минулого року прийняли резолюцію з цього приводу, яка зараз у Верховній Раді.
Нашу резолюцію підтримав Антимонопольний комітет, Міністерство економічного розвитку, Державна регуляторна служба України, Міністерство охорони здоров'я. Підтримали всі, крім профільного міністерства - соціальної політики. На думку активістів, механізм сертифікації обмежує конкуренцію та призводить до неефективного використання коштів з бюджету. "Сертифікацію здійснює ДП "Центр сертифікації технічних засобів реабілітації" - єдине підприємство на всю Україну, монополіст. За протез стегна їм треба заплатити 300 тисяч гривень. Вже можна було б протезувати 20 бійців на ті кошти, що це підприємство отримало на сертифікації, але вони пішли в кишеню конкретних чиновників. У Мінсоцполітики кажуть, що почали службове розслідування щодо директора Департаменту у справах інвалідів. Це перший крок, щоб розслідувати корупційні схеми. У своєму листі Мінсоцполітики пише, що з 1 липня процедура сертифікації комплектуючих не проводитиметься. Але виникає питання, навіщо її проводити до 1 липня? Щоб заробити грошей?", - додає Краснощоков. Експертна група з питань протезування вимагає провести аудит "Центру сертифікації технічних засобів реабілітації" з відстороненням керівних осіб та розслідування із залученням громадськості. І визнати процедуру сертифікації корупційною. Усього в Україні 257 тис. людей, які потребують протезування або візочків, з них 24 тис. - діти.

Джерело: http://gazeta.ua/articles/life/_185-bijciv-ne-mozhut-otrimati-protezi-cherez-korupciyu/614730

"Ввічливі люди", "добровольці": методи соціальної інженерії в дії. Злочинці самі розповідають про свої злодійства.

Операція з приєднання Криму до Росії відбувалася за підтримки «ввічливих людей». Ким вони були? Як були озброєні? Як поводилися? «Медуза» вивчила феномен «ввічливих людей» з усіх боків, спростивши роботу детективам та суддям.

Докладніше: https://meduza.io/special/polite

Доповнення: Нечисть почала відкрито розповідати про свої подвиги.
Докладніше: http://www.znak.com/chel/news/2015-03-12/1036639.html 

В Україні пропонують розсекретити архіви Радянського Союзу

У пошуках минулого мені довелось працювати у багатьох архівах України. Кілька років тому я почав цікавитись історією своєї сім’ї. І якщо у приватних справах особливих проблем дослідити документи не виникало, то як дослідник я мав їх чимало. Насправді, усі архіви у нас різні і дуже багато залежить від людського фактора. На жаль, стан наших фондів не найкращий, бракує обладнання, робочих рук тощо. Після останніх політичних змін в Україні, режим доступу до архівів дещо лібералізувався. Але проблеми залишаються – є архівісти, які воліють не надавати документи, навіть якщо це порушує законодавство, – розповідає Павло Подобєд, керівник благодійного фонду «Героїка».

Навіть після 23 років незалежності, українські правоохоронні органи активно бережуть архіви репресивних органів давно неіснуючої держави. Шлях масового відкриття архівів про злочини тоталітарних режимів, який Європа пройшла ще на початку 1990-х років, Україна лише починає. За словами істориків та громадських діячів, без належного розкриття усіх архівів УРСР не можлива остаточна декомунізація України, а отже і її рух вперед.

Право на правду

Львів’янка Оксана з дитинства знає, що дідусь загинув десь далеко на півночі. Його забрали до страшної в’язниці, коли її тато був ще зовсім маленьким. Молодій дружині та сину вояка Української повстанської армії дивом вдалось врятуватись. Оксана згадує: історію діда розповідали пошепки і на кухні. Хизуватись тим, що ти родич людини, до якої приклеїли лейбу «зрадник держави», за часів Радянського Союзу було небезпечно. Кілька десятиліть родина не знала, що сталось з чоловіком на далекому Сахаліні і тільки на початку 1990-х їм повідомили, що його вбили при спробі втечі ще наприкінці 1940-х. Однак без жодних подробиць.

– Мені дуже цікаво дізнатись його історію. Цікаво, як його заарештували, скільки часу він пробув у в’язниці і зрештою як загинув. Я думала, що процес розкриття архівів вже давно би мав закінчитись і мала надію, що документи будуть у вільному доступі. Тому не поспішала. Але, мабуть, все буде не так швидко. Думаю, треба буде таки писати запити у різні органи і шукати, де ж є справа дідуся, – говорить львів’янка
У схожій ситуації нині тисячі українців, які не знають долі своїх рідних. Відповідно до указу Президента України від січня 2009 року мали бути розсекречені документи, що стосуються Голодомору, українського визвольного руху та репресій. Однак на практиці це не завжди так – багато залежить від того, чи захоче працівник архіву надати справу, чи ні.

За словами істориків, доки закриті архіви, дуже складно говорити не лише про справедливість для сімей, але й про комплексні історичні дослідження та аналіз подій того часу.

– У розвинених демократичних державах є засадничий принцип: громадський інтерес до інформації повинен мати перевагу перед будь-якими обмеженнями. Це діє щодо будь-якої інформації, але зокрема і ретроспективної – тої, що стосується нашого минулого. Рада Європи 13 липня 2000 року прийняла рекомендації країнам-членам щодо доступу до архівів. Одне з найважливішого: жодна країна не може вважатись демократичною, якщо вона не забезпечила своїм громадянам доступ до інформації про своє минуле. Подолання тоталітарної спадщини абсолютно неможливе без відкритого доступу до архівів, які розповідають про його функціонування. Після падіння режимів було чимало конференцій, де вирішували, що робити з архівами. Одна з головних рекомендацій: записи репресивних органів повинні бути передані під контроль нових демократичних органів влади, – говорить кандидат історичних наук, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Експерти наполягають – Україна повинна нарешті перестати захищати права тих, хто винен у масових порушеннях прав людини і стати на захист жертв.

– Коли ми говоримо про архіви, маємо пам’ятати, що говоримо не про документи, карти чи будинки, ми говоримо про базові права – право на свободу слова та вираження. Звісно, є і право на повагу до приватного життя, але навіть у цьому випадку винятками є інформація, що має суспільну вагу. Це важливо, бо коли ми говоримо про документи колишніх спецслужб, це документи, які з одного боку містять приватну інформацію, але вони і становлять значний суспільний інтерес, бо свідчить про злочини, про репресії, які відбувались проти громадян колишнього СРСР, – переконаний юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.

Польща та Балтія як зразок

За словами Володимира В’ятровича, найкраще вдалось зберегти архіви колишніх репресивних органів у Польщі – загалом 87 км полиць.

– У різних країнах по-різному вдалось врятувати ці документи. Там де відбулись оксамитові революції, це вдалось зробити краще, а де ні – дещо повільніше і спецслужбам вдалось знищити частину документів. Далі були спеціальні законодавчі акти, які регулювали роботу з цими архівами. Перший закон прийняли у Німеччині у грудні 1991 року. Основне, що об’єднує усі закони – пріоритет права жертви над правами осіб, які працювали на режим. При цьому жертва має право тимчасово обмежити доступ до інформації про себе, а злочинець – ні. Повний доступ до архівів мали родичі, дослідники і журналісти, – говорить Володимир В’ятрович.

За словами в. о. директора Центру досліджень визвольного руху, експерта Реанімаційного пакету реформ Андрія Когута, у політиці відкриття архівів Україна з одного боку втратила багато часу, а з іншого – має шанс зробити це швидко та якісно. Адже не потрібно вигадувати велосипед, а лише мудро скористатись досвідом європейських країн. Найближчим, на думку Андрія Когута, для України міг би бути досвід Польщі, Чехії, а також країн Балтії.
– У Польщі, як і у всіх країнах Центрально-Східної Європи усі архіви комуністичної міліції та спецслужб є відкритими. Їх забрали від існуючих правоохоронних органів і або створили нову структуру, або передали інститутам нацпам’яті. Принцип відкритості архівів там працює на ділі, а не на словах. Орієнтуватись у нашій роботі також вартувало би на країни Балтії, які серед пострадянських країн зуміли дуже швидко і якісно подолати радянський спадок і рухатись вперед, – говорить Андрій Когут.

На грані втрати

За інформацією експертів Центру досліджень визвольного руху, які підготували Концепцію забезпечення відкритого доступу до документів з архівів комуністичних спецслужб, вирішити архівне питання потрібно якнайшвидше, адже існує загроза ще й фізичної втрати документів. Від українських полонених, які утримувалися російськими окупаційними військами в Донецьку, відомо, що їх розміщували на пустих полицях архіву СБУ в Донецьку. Доля цих документів до кінця не відома, і якщо, можливо, сучасні документи було вивезено в Росію, то історичні матеріали напевне було знищено або розкрадено.

– Нам треба фізично забрати архіви з тих приміщень, де вони зараз зберігаються. Це архіви МВС, СБУ та служби зовнішньої розвідки. І почати їх наукове опрацювання та надати доступ громадян України про злочини проти прав людини. Має йтися про всі документи до грудня 1991 року. Зрештою те, що вони нині зберігаються у правоохоронців, створює загрозливий ефект спадкоємності – ніби сучасне СБУ є нащадками КГБ, а міліція – нащадком тодішньої репресивної міліції. Це дуже контрастує з запевненнями, що ми будуватимемо ці служби на європейських засадах відкритості. Треба нарешті визначитись, що ж ми насправді робимо, – переконаний Андрій Когут.
Екперти вже підготували зміни до законів України, які дозволять змінити підходи у розкритті документів та нарешті створити один великий публічний архів.

– Це не легко і потребує витрат, але з досвіду законів про доступ до публічної інформації: коли з’являється закон, з’являються і гроші. Звісно, не одразу. Але якщо нічого не робити, нічого не зміниться. Переконаний, нинішній збройний конфлікт в Україні – це теж наслідок того, що довгий час архіви були закриті, – переконаний Ігор Розкладай.
А от наступним кроком після передачі архівів, експерти кажуть, треба зайнятись їх оцифруванням. До прикладу, Польща щороку оцифровує до 5 млн документів. До речі, Центр досліджень визвольного руху щоразу поповнює колекцію свого Електронного архіву avr.org.ua – вже сьогодні онлайн доступні понад 20 тисяч документів з архівів КГБ, матеріалів ОУН та УПА.

– Важливо буде оцифрувати усі документи, щоб архіви були доступні не лише дослідникам, але і громадськості. Це стосується усіх архівів: тих які зараз у структурі Міністерства внутрішніх справ, а також аудіо- та відеоархівів, які нині є в державних установах та приватних компаніях. Коли ми говоримо про реформування галузі культури, говоримо про зміну законодавства і те, що архівна справа має синхронізуватись з європейськими стандартами, – підсумовує голова комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України Микола Княжицький.

Мирослава Іваник

Джерело: http://www.polukr.net/uk/blog/2015/03/archiwna-sprawa-v-ukraini-proonujut-posekretiti-archivi-riadianskovo-sojuzu/